Соляна кислота: більшість металевих матеріалів, включаючи різні матеріали з нержавіючої сталі, нестійкі до соляної кислотної корозії, а феросиліцій з високим вмістом кремнію можна використовувати лише для 30% соляної кислоти нижче 50 градусів. На відміну від металевих матеріалів, більшість неметалевих матеріалів мають хорошу корозійну стійкість до соляної кислоти, тому кращим вибором для транспортування соляної кислоти є клапани з гумовим покриттям (наприклад, фторопласт). Однак, якщо температура середовища перевищує 150 градусів або тиск перевищує 16 кілограмів, з будь-яким пластиком (включаючи хлоропласт або навіть політетраетилен) буде важко працювати. Соляна кислота, що перевищує цю умову, недоступна на ринку.
Як вибрати антикорозійну арматуру, коли є ідеальна?
Сірчана кислота: Сірчана кислота, яка є одним із висококорозійних середовищ, є важливою промисловою сировиною з широким спектром використання. Корозія матеріалів сильно змінюється залежно від концентрації та температури сірчаної кислоти. Для концентрованої сірчаної кислоти з концентрацією понад 80% і температурою менше 80 градусів вуглецева сталь і чавун мають гарну корозійну стійкість, але не підходять для високошвидкісної течії сірчаної кислоти. Не підходять для матеріалів клапанів, звичайної нержавіючої сталі такі як 304 і 316 також мають обмеження щодо використання середовищ сірчаної кислоти. Тому клапани насосів для транспортування сірчаної кислоти зазвичай виготовляються з чавуну з високим вмістом кремнію (з великими труднощами в литті та обробці), високолегованої нержавіючої сталі (клапан зі сплаву № 20), фторопласту тощо, які мають гарну стійкість до сірчаної кислоти. Якщо тиск занадто високий і температура підвищується, це вплине на використання пластикових клапанів, тому можна вибрати лише керамічні кульки, які є набагато дорожчими.
